Пізнавальне

Містечко Олевськ - одне з найдавніших в Україні. Згадка про нього зустрічається ще в перших давньоруських літописах. Ім’я ж своє веде від літописного князя Олега, який був вбитий тут ворогами в Х столітті.

Кожен городянин знає цю історію. І кожен покаже Бабину гору, з якої починалося місто.

"Городище тут з’явилося ще у VIII столітті, - пояснює місцевий краєзнавець Юрій Халімончук. - Бабина гора - це своєрідне серце Олевська, його пуповина. Щороку там працюють археологи й натрапляють на чимало цікавих знахідок.”

Цього року роботи в археологів не бракувало: вони розкопали старовинний колодязь, який у часи Русі напував цю частину міста. Виявили його в западині ще чотири роки тому, але відтоді вчені лише трохи розкопали криницю. Тепер вирішили відкрити її повністю. До праці взялися столичні та житомирські науковці, а також місцеві краєзнавці. Відро за відром, шар за шаром – і земля поволі відкривала свої таємниці. На поверхні сторони криниці мали майже по три метри, а вглиб шахта поволі звужувалася.

"Під час розкопок ми натрапили на дуже цікаві знахідки, - розповідає Андрій Петраускас, керівник Житомирської археологічної експедиції. - Знайшли фрагменти кераміки. Зокрема – фрагмент глека з вушком для витягування води. А найцікавішою знахідкою стала бронзова рукоятка меча. Якого вона віку? Приблизно ХІІІ століття."

Вгризаючись в шари піску та суглинку, археологи занурювалися все глибше й глибше - на чотири, п'ять, шість метрів... Ось уже з'явилися зотлілі дерев'яні фрагменти зрубу. А ще нижче - просто-таки унікальна конструкція! Зруб на глибині 6 - 7 метрів був з кількох шарів колодок і брусків. Вміли ж наші предки будувати! Професійний інтерес археологів доповнювала цікавість місцевих жителів, які щодня юрмилися біля розкопу.

Дехто не стримувався від жартів. “Схоже на піраміду – тільки вглиб!” - вигукував хтось із зівак. “Так глибоко викопали – а бурштину нема!” - гострословив інший. Проте археологам було не до жартів - вони прагнули завершити роботу до кінця сезону.

"Розкопуючи колодязь, ми поволі відкривали його історію, - розповідає Юрій Халімончук. - Виявилося, його тричі намагалися знищити. Перший раз - у Х столітті. Саме тоді княгиня Ольга завоювала наші краї. Як згадку про той час, ми знайшли в криниці обпалене каміння. Вочевидь, коли місто палили - ним закидали криницю. Вдруге колодязь прагнули знищити монголи у ХІІІ столітті. Саме тоді хтось з воїнів і впустив у колодязь меча. А опісля криницю вже поволі засипали та занедбували в пізніші епохи. І ось тепер ми повертаємо їй друге життя. Загалом ми розкопали її до глибини понад 9 метрів. І це ще не кінець! Мацали щупами вглиб - там ще є запас приблизно три метри. Тож наступного року сподіваємося завершити роботу".

Нині унікальну знахідку законсервовано до весни. Коли ж наступного року роботу науковців буде завершено, влада міста планує відкрити криницю для огляду. Для цього її обкладуть дошками з мореного дуба - дотримуючись старовинних технологій. Тоді криниця постане в своєму первісному вигляді - як тисячу літ тому.

Сергій Бовкун