Пізнавальне

Багато сирійців з болем говорять про участь росії у їхній війні. Але нове керівництво країни налаштоване прагматично — зокрема щодо майбутнього російських військових баз.

"Злочини росії неможливо описати"

Багатоповерхівка в місті Дума, в якій загинуло 43 людини, збереглася краще за багато будівель. Вона майже ціла — лише на сходах вибиті вікна. В очі впадає кам'яна підлога кольору сірого мармуру і взуття, складене перед дверима — там усе ще живуть люди.

7 квітня 2018 року ця багатоповерхівка зазнала хімічної атаки.

Дума — колись було процвітаючим сільськогосподарським передмістям столиці Сирії. Його називали "житницею Дамаска". У 2011-му році воно було одним з центрів повстання. Після невдалих штурмів урядові війська взяли її та інші міста провінції Східна Гута в облогу. На боці режиму воював Іран та його проксі-сили, а з 2015-го року і росія.

Війна у цій провінції була однією з найжорстокіших сторінок громадянської війни у Сирії. Більше 40% Думи зруйновали. Десятки тисяч людей були на межі голоду.

"росія прийшла сюди, щоб знищити терористів, а насправді вбивала нас", - каже автомеханік Тофік Діаб. Його діти загинули під час хімічної атаки.

Те, що сталося 7 квітня, відразу стало об'єктом маніпуляцій з різних сторін. Опозиційні джерела стверджували, що хімічною зброєю атакували місцеву лікарню і що при цьому використали зарин — нервово-паралітичну речовину. росія заперечувала, що атака в принципі була.

Розслідування Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХВ) встановило, що вертоліт ВПС Сирії з авіабази Думайр скинув на житлові будинки два циліндри з хлором. Загинули 43 людини та постраждали ще десятки.

ОЗХО пов'язала цей вертоліт із 25-ю дивізією спецназу, яку очолював генерал Сухель аль-Хасан. російські агенції називали його "легендарним", він отримав нагороду від очільника російського генштабу і вважався близьким до росії — на противагу молодшому братові сирійського президента Махеру Асаду, який тісно працював із Іраном.

"росія – терористи. Іран – терористи. Режим Башара Асада – терористичний. А ми - народ нашої країни", — каже автомеханік Діаб. За його словами, всі минулі роки він не міг відкрито оплакувати своїх дітей через погрози спецслужб.

На вулицях Думи легко помітити сивого чоловіка з широкою посмішкою на ім'я Ахмед Таха. Він пересувається в броньованому "мерседесі", забрудненому для камуфляжу. Таха був одним із командирів повстанців Думи на самому початку війни і повернувся до рідного міста після восьми років у вигнанні.

" [Режим і росія] люто обстрілювали нас із артилерії та авіації. Злочини росії описати неможливо. Це були неймовірні злочини. Я не знаю, чи можливе примирення. Але сьогодні ми повернулися додому, всупереч росії, всупереч режиму та всім, хто його підтримував", — каже Таха.

Колишній бізнесмен, він узяв зброю у 2011 році і обіймав керівні посади у місцевій революційній раді опозиції. 2018 року повстанці домовилися з урядом про здачу міста. В обмін на звільнення заручників вони змогли виїхати автобусами до Ідліба, який режим Асада не контролював.

Гарантом домовленостей між урядом та повстанцями виступала москва, і російська військова поліція патрулювала повернення міста під контроль Асада. Військова поліція була гарантом здачі і сусіднього Джобара, ще одного передмістя Дамаску. Він був оточений урядовими військами та на 93% зруйнований.

Ахмед Халіфа, мешканець околиці Дамаска, каже, що до росіян у нього претензій немає: "російська армія нам нічого поганого не зробила. Ми лише бачили, як вони їздили вулицями у своїх машинах. Нічого поганого ми від них не бачили".

У руйнуванні Джобара він звинувачує саме режим Асада і стверджує, що був свідком того, як солдати урядової армії не давали мирним жителям повернутися.

Однак, розслідування ООН, New York Times, Amnesty International та інших організацій звинувачували сили рф у військових злочинах — безладних обстрілах житлових кварталів та лікарень. москва заперечує, що її дії спричинили жертви серед мирного населення.

У ті ж роки з "Ісламською державою" воювала коаліція на чолі зі США, яка підтримувала наземну операцію курдських загонів. Правозахисники також звинувачували повстанців та опозицію у загибелі населення.

Мільярди доларів і через півстоліття

Історично Сирія була одним із найбільших покупців радянської зброї: лише за 35 років вона отримала близько 5 тис. танків, понад 1,2 тис. літаків, 70 військових кораблів та іншої техніки та озброєнь на загальну суму 26 млрд доларів, за даними ТАСС.

Дамаск був винен більше половини цієї суми на момент розпаду срср, і в 2005 році путін списав борг.

радянська влада відправляла до Дамаска не тільки зброю та військових радників, а й також спонсорувала освітні програми та будувала масштабні цивільні проекти, такі як гідроелектростанції та греблі. Асоціація випускників російських та радянських вишів у Сирії налічує понад 30 тис. людей. Члени уряду та високопоставлені військові Сирії вказували радянські та російські ВНЗ у своїх резюме.

Разом із радянською підтримкою Сирії у її війнах із Ізраїлем усе це створювало кремлю образ союзника та надійного партнера.

Дев'ять років російської участі у громадянській війні, на яку москва, за незалежними оцінками, витратила мільярди доларів, для багатьох знищили цю спадщину.

"Якщо запитати сирійців, то ми хотіли б повного відходу росії з нашого регіону. Тому що вона ворог", — вважає один із лідерів ополчення Думи Ахмед Таха.

"Для нас росія – ворог, – продовжує він. — Вона вбивала сирійців, вбивала дітей та жінок і була посібником головного злочинця нашої ери [Асада] у вбивствах. Вона блокувала всі резолюції Ради безпеки ООН, які засуджують ці злочини".

Іран, інший ключовий союзник Асада, вже офіційно евакуював свої сили та закрив посольство. Але російське посольство у Дамаску не закрите. І військова присутність зберігається, хоч і скоротилася до двох баз — порту Тартус та аеродрому Хмеймім.

Новий уряд під керівництвом Ахмеда аль-Шара вступив у переговори з москвою і не вимагає негайного виведення всіх російських сил.

"Сирію та росію пов'язували стратегічні відносини. Ми не можемо швидко покінчити з цим і хочемо розвивати наші спільні стратегічні інтереси в майбутньому", — зазначив лідер країни в інтерв'ю ВВС.

Повстанське угруповання Хайят Тахрір аш-Шам (ХТШ), що отримала владу в Сирії, досі вважається в росії (як і на Заході) терористичною організацією. Під час громадянської війни російські сили бомбардували позиції ХТШ.

"Ми поділяємо такий підхід, — сказав у відповідь голова російського МЗС сергій лавров. — У нас багато спільного із сирійськими друзями".

Обидві середземноморські бази у Сирії відіграють важливу роль у логістиці російської військової присутності в Африці, від Малі та Центрально-Африканської Республіки до Лівії.

Перехідний уряд у Дамаску має свої причини не розривати відносини з росією, говорить військовий експерт Турки аль-Хасан, генерал сирійської армії у відставці. Він нагадує, що збройні сили республіки від свого заснування залежали від зброї з  та країн Східного Блоку.

"Озброєння сирійської армії – російське, – каже аль-Хасан. — Тому створення нової армії вимагає або переозброєння, або продовження поставок, що передбачає збереження відносин між збройними силами двох країн".

Турки аль-Хасан вважає, що на рішення вплине не гнів звичайних сирійців, а прагматичні інтереси: "Що росія може запропонувати новому режиму? І що новий режим може зробити у питаннях політичного та військового співробітництва?".

Формальним приводом для вступу росії в конфлікт у Сирії в 2015 році, крім прохання Башара Асада, була боротьба з тероризмом для захисту російських громадян та інтересів. Голова російського МЗС сергій лавров тоді говорив, що в момент інтервенції " [сирійська] столиця була за два-три тижні від того, щоб бути захопленою терористами".

Тоді багато хто сприйняв його слова як перебільшення — і лише нинішні події довели, що режим Асада виявився не таким міцним, ніж здавалося.

Дев'ять років російської воєнної операції його не врятували. Натомість затяжна громадянська війна призвела до загибелі сотень російських військових та тисяч сирійських мирних жителів і створила величезний потік біженців.