Пізнавальне

Вітчизняний автопром - це національна гордість будь-якої країни. Незважаючи на те, що для багатьох росіян автомобіль продовжує вважатися не засобом пересування, а предметом розкоші, їхні автовиробники щосили намагаються довести дане твердження. Так ось на ділі тільки чомусь не виходить. Рік за роком, ми чуємо установку від чинів вищих рангів створити народний автомобіль, але черговий випуск розпіареної моделі АвтоВАЗа не в силах зламати усталений стереотип, що національною гордістю вітчизняного автопрому був, є і, напевно, буде, ВАЗ 2101, випущений з конвеєра ще в далекому 1970 році, прозваний в народі просто - "копійка".

Ще більш образливим, виступає той факт, що над створенням копійки радянські розробники не особливо переймалися, а взяли в якості прототипу італійський Fiat 124 зразка 1966 року. Ось так і виходить, що краще вітчизняне авто XX століття в Росії це не що інше, як плагіат (хоч і законний) іноземного автомобіля.

І все ж, чому саме автомобіль вважають національною гордістю промислового виробництва?. Або чому предмети побуту не можуть бути національною гордістю? Відповідь проста. По-перше, автомобіль це досягнення техніки, який несе мир (принаймні мета у нього така). Його поява помітно полегшила повсякденну діяльність людей. По-друге, автомобіль один з найбільш масових предметів, використовуваний людьми. Для багатьох людей, це не просто засіб пересування, це і спосіб заробітку, і вид розваги, проведення дозвілля, і навіть місце проживання. По-третє, автомобіль це місце зосередження майже всіх останніх наукових досягнень в області техніки. По-четверте, навіть у високорозвинених країнах, деякі автомобілі це втілення золотої середини між предметом розкоші і засобом пересування. Список можна і далі продовжувати: і по-п'яте і по-шосте ... Ясно одне - у кожної поважаючої себе країни повинна бути своя автомобільна гордість.

Багато нарікань у росіян на їхнього національного автовиробника, мовляв, випускають не розбери що. Але якщо розібратися, чим погана та ж Lada Kalina? Адже начебто не погана машина, та й назва у неї патріотична, а найголовніше, що гроші, за які її продають, цілком виправдовують себе. Та ось тільки проблема в тому, що поряд зі другосортними чи навіть третьосортними моделями, які є у того ж Мерседеса, Тойоти або Фольксвагена, повинен бути автомобіль підвищеної комфортності, не кажучи вже про автомобілі люкс або преміум класу. А такий, автопром РФ, за роки незалежності, так створити і не зумів. Чому? Це інше питання, відповідь на яке поки не може дати ніхто.

Проблема не є в фінансах або відсутності інтелектуального потенціалу країни. Проблема криється глибше, в першу чергу варто її шукати в культурі виробництва. Жоден японець, навіть не закрутить гайку поки, сім раз не переконається в її доцільності і функціональній приналежності, жоден американець не пропустить через себе цю саму гайку, поки тридцять раз не перевірить її надійність і нарешті, жоден німець не дозволить собі не проконтролювати правильність комплектації і складання автомобіля.

Звичайно, зараз автомобілі відомих марок збираються роботами, а заводи розташовані в країнах з низьким рівнем оплати праці. Але все це зараз, через довгі роки. Для того, щоб піднятися на вершину Олімпу і пишатися своїм національним дітищем італійські, німецькі, американські і японські автовиробники пройшли через хащі лісів прокладаючи шлях завдяки високому почуттю боргу, виконуючи роботу сумлінно і з надмірною відповідальністю.