Пізнавальне

Стародавні праці двох римських істориків були виділені як одні з найпереконливіших доказів того, що Ісус реально існував.

Хоча Новий Завіт залишається основним джерелом інформації про життя Ісуса, багато скептиків давно стверджують, що писання, створені християнами, не можна вважати незалежними доказами. Але записи римського історика Тацита та єврейського історика Йосифа Флавія, які жили не як прихильники християнства і писали поза його релігійною традицією, свідчать про життя Ісуса у Юдеї, пов’язують його з виникненням християнства та вказують на смерть під управлінням римського намісника Понтія Пилата.

Тацит: «Christus» і пожежа в Римі

Римський сенатор і хроніст Тацит у праці «Аннали», датованій приблизно 116 роком н.е., описував, як імператор Нерон шукав винних у Великій пожежі Риму 64 року. У цьому контексті він згадує групу, яку називали християнами, і пояснює походження назви від людини на ім’я Christus.

Тацит додає, що цей Christus був засуджений за правління імператора Тіберія римським префектом Понтієм Пилатом. Ця ремарка важлива тим, що Тацит відкрито ворожо ставився до християн, охарактеризувавши їхню віру як шкідливу забобонну течію. Через це історики вважають, що він не мав підстав вигадувати деталі на користь християнської оповіді, а тому його згадка про страту Ісуса Христа Пилатом розглядається як незалежне підтвердження окремих відомостей з Новго Завіту.

Йосиф Флавій: згадка про Якова і Ісуса

Йосиф Флавій, єврейський аристократ і історик, який народився за кілька десятиліть після розп’яття, брав участь у Першому єврейському повстанні проти Риму, а потім оселився в Римі під охороною імператора і написав масштабні історії свого народу.

У праці «Юдейські старожитності» він двічі згадує фігуру, пов’язану з ранньою християнською спільнотою. По-перше, у короткій нотатці про страту Якова він ідентифікує того Якова як «брата Ісуса, якого звуть Христом». Такий сухий, побіжний оборот є важливим, бо Ісус тут не є центральною фігурою розповіді; його називають лише для уточнення, отже посилання виглядає як свідчення реальної особи, відомої читачам Йосифа.

По-друге, у творі трапляється довший уривок, який описує Ісуса як мудрого вчителя, що мав послідовників і чинив дивовижні діла. Цей пасаж предмет дискусії, тому що багато дослідників вважають, ніби християнські переписувачі могли вносити пізніші правки до тексту. Водночас більшість спеціалістів припускає, що в основі уривка лежало автентичне згадування Йосифом про Ісуса.

Виділені уривки з працьТацита та Йосифа Флавія, шо містять згадку про Ісуса Христа і християн

Чому ці згадки важливі для істориків

    Обидва автора не були християнами, отже їхні згадки розглядають як незалежні від церковної традиції.
    Тацит і Йосиф співпадають у кількох ключових деталях: ім’я Ісус, наявність послідовників у Юдеї, виконання страти з участю римської влади від Понтія Пилата.
    Згадки свідчать, що ще за кілька десятиліть після смерті Ісуса його послідовники продовжували поширювати вчення, і рух уже досяг Риму.

Що кажуть сучасні дослідники

Огляд джерел, опублікований біблійним дослідником Лоуренсом Майкітюком у виданні Biblical Archaeology Society, підкреслює, що більшість істориків уже давно сприймають Ісуса як історичну постать. Основні суперечки сьогодні точаться не стільки навколо факту його існування, скільки навколо деталей життя, вчення та значення його дій.

Додатково дослідники відзначають: критики християнства того часу звинувачували Ісуса у лжевченні, ошуканстві чи чаклунстві, але практично ніхто з античних опонентів не стверджував, що він зовсім вигаданий. Така відсутність заперечень щодо факту життя Ісуса історики вважають додатковим аргументом на користь його реальності.

Стародавні твердження Тацита і Йосифа Флавія не дають відповіді на всі питання про Ісуса, але вони залишаються одними з найпереконливіших позабіблійних джерел, які допомагають історикам відокремлювати те, що могло бути історичним фактом, від пізніших релігійних інтерпретацій.

За матеріалами Daily Mail