Російські опозиціонери опублікували доповідь "Путін. Війна", складену групою експертів з використанням напрацювань Бориса Нємцова. У дослідженні робляться спроби оцінити загальні втрати армії і бюджету Росії від війни в Україні. Ідея доповіді "Путін. Війна" щодо ролі Росії в анексії Криму та участі російських військових у бойових діях в Україні належить співголові партії "РПР-ПАРНАС" Борису Нємцову.

Це дослідження політик збирався протиставити офіційній версії подій.

"Я придумав, що робити. Треба написати доповідь "Путін. Війна", видати її великим накладом і роздавати на вулицях. Розповімо, як Путін розв'язав цю війну. Тільки так ми переможемо пропаганду", - наводяться слова Нємцова в доповіді.

У відкритому доступі 64-сторінкова доповідь Бориса Нємцова про війну Росії на Донбасі з'явиться вдень 12 травня після презентації. Поки що оприлюднено найголовніші тези розслідування.

1. Не менш ніж 150 російських солдатів загинули в серпні 2014 року, згідно з оцінками джерел Нємцова. Тоді українська армія перейшла в наступ, але її зупинили під Іловайськом російські війська. Родичі загиблих військовослужбовців ЗС РФ, як повідомляється в доповіді, отримали по 2 млн руб. і дали підписку про нерозголошення щодо обставин їхньої загибелі.

2. Близько 70 російських солдатів (у тому числі щонайменше 17 десантників з Іваново), за твердженням Нємцова, загинули в січні-лютому 2015 року під Дебальцевим. Представники інтересів родичів військовослужбовців у лютому звернулися до Нємцова по допомогу, бо не могли домогтися компенсацій. У доповіді йдеться, що на той момент солдатів, відправлених на Донбас, стали звільняти з армії і видавати за добровольців. Міноборони Росії обіцяло платити компенсації за смерть і каліцтва, попри звільнення. Однак, як зазначається в доповіді, цю обіцянку виконано не було.

3. Близько 53 млрд руб. було витрачено з російського бюджету на війну на південному сході України за десять місяців - таку оцінку дав співавтор доповіді, директор з макроекономічних досліджень ВШЕ Сергій Алексашенко. Він припустив, що 21 млрд руб. знадобилося на утримання 6 тис. "добровольців", 25 млрд руб. на підтримку 30 тис. місцевих "ополченців", 7 млрд руб. на експлуатацію, обслуговування та ремонт техніки.

4. 80 млрд руб. було витрачено владою російських регіонів на утримання біженців з Донецької та Луганської областей України з липня 2014 року. Цю оцінку в доповіді також наводить Сергій Алексашенко.

5. Два трлн руб. зі своїх зарплат і 750 млрд руб. зі своїх заощаджень, за підрахунками Алексашенка, росіяни втратили за рік після приєднання Криму. Економіст пояснює, що у зв'язку з західними санкціями і відповідним продуктовим ембарго ціни додатково зросли на 5,5%. Саме ця цифра закладена в основу розрахунків.

Виступати публічно родичі боялися через підписки про нерозголошення. Як запевняють джерела Нємцова, родичам загиблих погрожували кримінальним переслідуванням і наводили за приклад справу проти багатодітної матері Світлани Давидової за звинуваченням у державній зраді на користь України.

Вбивство Нємцова переконало родичів відмовитися від домагань. "Якщо Нємцова розстріляли біля стін Кремля, то з нашими підзахисними в Іваново можуть зробити взагалі що завгодно", - сформулював авторам доповіді спільну позицію родичів юрист, який представляє інтереси сімей двох загиблих десантників.

Нємцова вбили пізно ввечері 27 лютого в центрі Москви недалеко від Кремля. Президент України Петро Порошенко повідомив, що російський опозиціонер планував оприлюднити докази участі російських військ в Україні.

Путін напав на Україну заради підвищення рейтингу

"До літа 2013 року стало очевидно, що традиційні технології, які забезпечували популярність Путіна впродовж останніх років, не здатні підняти його рейтинг вище 40-45%. Судячи з усього, Кремль серйозно занепокоївся негативною тенденцією і почав роботу над принципово новими способами зміцнення електоральних позицій Путіна", - йдеться в документі.

У доповіді наголошується, що сценарій "повернення Криму до складу Росії", безперечно, був ретельно спланований і підготовлений владою РФ заздалегідь, і масштаб цієї підготовки сьогодні очевидний. Ще до вторгнення у Крим російськими спецслужбами були завербовані генерали та офіцери української армії, керівники і співробітники силових відомств, які в ключовий момент відмовилися від присяги і перейшли на бік РФ. Активно підтримали дії Росії місцеві політики-сепаратисти і ЗМІ, які фінансувалися з Москви.

Окрім того, проявив лояльність кримський бізнес, який отримував вигідні кредити від російських банків на неринкових умовах. Також робилися довготривалі зусилля на послаблення української економіки та її політичної системи в цілому. Регулярно починалися "газові" війни, запроваджувалися і скасовувалися продуктові ембарго.

"Здійснювався неприкритий тиск на українську владу для примусу її до участі України у всіляких "інтеграційних" проектах Кремля, що обмежують суверенітет колишніх радянських республік", - наголошують автори доповіді.

При цьому вони зазначають, що Майдан і втеча з країни президента Віктора Януковича на початку 2014 року на деякий час послабили Українську державу і створили ідеальні умови для рішучих дій з боку Кремля що відокремлення Криму. За підтримки російських військ і спецслужб (що через рік публічно визнав і сам Путін) на території півострова було організовано референдум, який став формальною підставою для включення його до складу РФ.

Приєднання Криму до Росії, активно підтримане державною пропагандою, дало змогу Путіну різко зміцнити власну легітимність. Рейтинг його популярності досяг рекордної позначки, однак Кримом справа не обмежилася, і незабаром на території ряду районів Донецької та Луганської областей почалася повноцінна війна. Збройним силам України протистояли сепаратисти, що вимагають виходу підконтрольних їм територій зі складу країни і приєднання до РФ слідом за Кримом.

Як випливає з матеріалів доповіді, активну політичну, економічну, кадрову, а також пряму військову підтримку сепаратистам надавала російська влада. Причини, через які Путін фактично розв`язав збройний конфлікт на території сусідньої держави, дають підстави припустити два можливі трактування його дій.

Перше трактування, на думку авторів доповіді, полягає в тому, що кримський успіх переконав президента РФ в готовності російськомовних областей України стати частиною російської держави. Фактично йшлося про "збирання руських земель", і таке завдання приваблювало Путіна своїм історичним масштабом, незважаючи на можливі витрати.

Для обґрунтування претензій Росії на ці землі були активізовані місцеві сепаратисти, яких підтримали прибулі на Донбас бойовики і політтехнологи з Москви та інших російських міст.

Втім, такі зусилля забезпечили не більш як локальний результат: за винятком деяких районів Донецької та Луганської області, інші російськомовні райони України після деяких хвилювань підтвердили свій намір залишитися у складі країни. Ситуація, що склалася, мотивувала Путіна шукати політичний вихід з кризи, незважаючи на очевидну військову перевагу, і багато в чому сприяла мирним переговорам з новою українською владою.

Друге трактування полягає в тому, що Путін із самого спочатку розумів: ідея формування в Донбасі державного утворення з перспективою приєднання до РФ має значно більше прихильників серед росіян, а не громадян України.

У зв`язку з цим військовий конфлікт був спровокований Путіним з метою створення вигідної переговорної позиції в діалозі із західними країнами.

Як наголошується в доповіді, припинення вогню на Донбасі, яке здатен гарантувати Кремль, може стати підставою для скасування економічних і політичних санкцій проти РФ, які стали неминучими після приєднання Криму. Крім того, в разі реалізації цього сценарію з порядку денного знімається питання про законність включення півострова до складу РФ, і західні країни визнають Крим російською територією якщо не формально, то фактично. Так чи інакше, російсько-український конфлікт далекий від завершення, переконані автори документа.

На їхню думку, отримавши явні політичні дивіденди всередині своєї країни, Путін водночас зберігає значні ризики.

По-перше, російська влада змушена продовжувати підтримувати сепаратистів на Донбасі, незважаючи на збільшення політичних та економічних витрат. Відмова від такої підтримки може бути сприйнята як зрада нинішніх прихильників Путіна (включаючи тих, хто дістав бойовий досвід на сході України) і здатна спровокувати хвилю різкого невдоволення президентом всередині Росії.

По-друге, продовження конфронтації із Заходом, ізоляція і санкції здатні завдати значної шкоди російській економіці. Це створює ризики соціальних протестів, які можуть знову підірвати рейтинг глави РФ.

Нарешті, ослаблення позицій Путіна на світовій арені та ескалація конфлікту створюють для нинішнього президента РФ реальну загрозу кримінального переслідування. Зміна глобальної політичної ситуації цілком може закінчитися для Путіна офіційним звинуваченням у військових злочинах і лавою підсудних у Міжнародному кримінальному суді, наголошується в доповіді.