Пізнавальне

Міжнародна група дослідників провела довгостроковий експеримент на борту Міжнародної космічної станції для перевірки впливу космічної радіації на ембріональні стовбурові клітини миші. Отримані результати допоможуть вченим краще оцінити безпеку і ризики, пов’язані з космічною радіацією, для майбутніх польотів людини в космос.

У своєму дослідженні команда провела пряме кількісне вимірювання біологічного ефекту космічної радіації, запустивши заморожені ембріональні стовбурові клітини миші з Землі на Міжнародну космічну станцію, піддавши їх впливу космічної радіації протягом більш як чотирьох років, і кількісно оцінивши біологічний ефект шляхом вивчення хромосомних аберацій. Результати експерименту вперше показали, що фактичний біологічний ефект космічної радіації добре узгоджується з попередніми прогнозами, заснованими на фізичному вимірюванні космічної радіації.

Зараз звичайні люди можуть подорожувати в космосі, і можливість довготривалих пілотованих польотів у далекий космос, наприклад, на Місяць і Марс, зростає. Проте космічна радіація залишається обмежуючим фактором для пілотованих досліджень. Вчені проводять інтенсивні дослідження з вимірювання фізичних доз космічної радіації, щоб краще зрозуміти її вплив на організм людини.

Однак, оскільки більшість досліджень до цього часу проводилися на землі, а не в космосі, результати страждали від невизначеності, враховуючи, що космічне випромінювання складається з багатьох видів частинок з різною енергією, а астронавти безперервно опромінюються низькими дозами. Реальне космічне середовище не може бути точно відтворене на Землі.

"Наше дослідження спрямоване на усунення недоліків попередніх наземних експериментів шляхом проведення прямого кількісного вимірювання біологічного ефекту космічного випромінювання на Міжнародній космічній станції і порівняння цього реального біологічного ефекту з фізичними оцінками в наземних експериментах, – сказав Такаші Моріта, професор Вищої школи медицини Столичного університету Осаки. Отримані результати сприяють зменшенню невизначеностей в оцінках ризиків космічних польотів людини".

Команда підготувала близько 1500 кріопробірок, що містять високорадіочутливі ембріональні стовбурові клітини миші, і відправила їх у космос. Їх дослідження було складним за своїм обсягом: сім років роботи до запуску, чотири роки роботи після запуску і п’ять років на аналіз.

Дивлячись у майбутнє, дослідники сподіваються просунути свої дослідження на крок вперед. "Для подальшої роботи ми розглядаємо можливість використання людських ембріональних стовбурових клітин, а не мишачих, враховуючи, що людські клітини набагато краще підходять для оцінки ризику для людини, а також легше піддаються аналізу хромосомних аберацій", – сказав професор Моріта.

Майбутні дослідження можуть також включати запуск окремих мишей або інших піддослідних тварин для аналізу їхніх хромосомних аберацій у космосі. "Такі експерименти в далекому космосі можуть надалі сприяти зменшенню невизначеностей в оцінці ризиків тривалих людських подорожей і перебування в космосі", – підсумував професор Моріта.