Пізнавальне

Червоноармійці, вірність царю: в путінській Росії панує культ минулого. І мова при цьому йде не про якусь певну епоху, а про символи сили, пише Давид Хассе на сайті Tagesanzeiger.

"Президент США Барак Обама практично не приховує свого презирства до Володимира Путіна: "Світ залишив в минулому епоху імперій, проте Росія намагається силоміць повернути втрачений блиск", - заявив він, виступаючи нещодавно на Генасамблеї ООН в Нью-Йорку. Американський президент мав на увазі анексію Криму, військові акції на сході України, а також криваву акцію Москви в Сирії. США звинувачують Москву в бомбардуванні гуманітарний конвой поблизу Алеппо", - йдеться в статті.

"Путін очолює Росію 16-й рік - і весь цей час, поки він сидить в президентському кріслі, лише ненадовго помінявши його на прем'єрське, він робить ставки на блиск славного минулого. Так, у 2000 році за його розпорядженням було повернуто до життя старий радянський гімн - тепер це державний гімн Російської Федерації з новим текстом. За його президентства повним ходом йде реабілітація Йосипа Сталіна, оскільки перемога Радянського Союзу над нацистською Німеччиною стала за Путіна важливою сполучною ланкою для нової російської національної ідентичності. З 2014 року "брехня" про дії радянського керівництва під час Другої світової війни - карна справа. Кремль узяв під контроль трактування історичних подій", - зазначає автор статті.

Хтось вважає, що Путін хотів би повернути до життя Радянський Союз. Плани Кремля зі створення нового аналога КДБ вписуються в цю картину, констатує видання. "Путін і його оточення зацікавлені не в якійсь певній епосі, а в символах сили. Це своєрідний колаж: тут махає рукою герой-червоноармієць, там перезаховують останки сім'ї останнього царя, і над усім цим витає середньовічний дух Православної церкви. Йдеться про мощі, про пафос перемоги", - констатує Хассе.

Одним з новоявлених героїв для Путіна став філософ Іван Ільїн. Він ненавидів Совєти з їхнім колективізмом, як аристократ утік після революції спочатку до Берліна, потім до Швейцарії. Там він писав про майбутнє Росії - і бачив тільки один шлях: сильне керівництво, диктатуру. Фашизм він зрозумів як шанс. Сьогодні міністр закордонних справ Сергій Лавров цитує тексти Ільїна, та й сам Путін рекомендує його твори своїм чиновникам.

"Білі фашисти, червоні Совєти: все правильно, треба показувати м'язи. Зростання авторитету Ільїна в оточенні Путіна свідчить про те, що демократія в Росії продовжує втрачати в ціні", - пише автор.

"Поки що в Росії проводяться вибори - наприкінці минулого тижня росіяни обирали новий парламент. Явка була низькою: в Москві та Санкт-Петербурзі дві третини виборців залишилися вдома. Все це вказує на апатію", - зауважує журналіст.

Переможцем з виборів поряд з Путіним вийшов "старий гавкаючий ультранаціоналіст" Володимир Жириновський, який нещодавно запропонував "спалити" Париж, а Німеччину "розбомбити, зрівнявши з землею". Успіх його Ліберально-демократичної партії на виборах не позбавлений курйозності: Жириновський виступав за скасування виборів. Путін відкинув цю пропозицію з удаваним обуренням. "Жириновський є не опозицію, а клоуна-бунтівника, який діє з дозволу Кремля. На його тлі Путін справляє враження розсудливого керівника".

Також Жириновський любить історію. І якщо хтось хоче модернізувати росіян, він сердиться. Кілька років тому він пародіював у промові реформаторів такими словами: "Для нас це, як на кладовищі: мертві письменники, композитори, поети. Пам'ятники, пам'ятники. Молодь потребує живих прикладів". "Це мало би прозвучати як жарт. Але в сарказмі є частина правди", - зауважує оглядач.

Як розгледіти образ сьогоднішньої Росії, прихованої за культом великого минулого? Що це за країна, яка хоче домогтися поваги своєю жахливою ​​силою? У чому її мрії, про що говорять її поети і над чим працюють її молоді підприємці? Цього ніхто не знає. За захопленням власною історією не видно сучасності", - резюмує автор публікації.

Переклад Inopressa.ru