Пізнавальне

Вишуканий храм був засипаний сумішшю бетону й битої кераміки. Вчені припускають, що це зробили після того, як іноземні торговці покинули цю територію. Перші результати досліджень опублікували на сторінках Кембриджського університету.

Руїни відшукали біля узбережжя Поццуолі, міста у вулканічному регіоні Кампі-Флегрей, приблизно в 16 кілометрах на схід від Неаполя. У римські часи місто було відоме під назвою Путеолі й було великою гаванню, до якої причалювали кораблі з усього римського світу, щоб привезти товари на продаж, такі як зерно.

Вулканічна активність протягом століть значно змінила берегову лінію в Пуццуолі, зануривши під воду й зберігши близько двох кілометрів складів римської епохи та інших будівель, пов'язаних з давнім портовим районом. Артефакти, витягнуті з моря ще у 18 столітті, вказували на те, що десь тут був похований храм, але ніхто точно не знав, де саме.

У 2023 році дослідники, які складали карту морського дна регіону, виявили стіни в римському стилі. Ці стіни, розміром приблизно 10 на 5 метрів, формували дві великі кімнати. Два вівтарі з білого мармуру були притулені до стіни однієї з цих кімнат. Обидва вівтарі мали кілька прямокутних заглиблень, у яких, імовірно, колись знаходилися священні камені. У кожному з приміщень також містилася мармурова плита з латинським написом "Dusari sacrum", що означає "присвячено Душарі", головному богу давньої набатейської релігії.

Здається, що ми маємо будівлю, присвячену набатейським богам, але з римською архітектурою і латинським написом,
– каже автор дослідження Мікеле Стефаніле, морський археолог з Південної вищої школи, навчального закладу в Неаполі.

Приклади вівтарів і мармурових плит із написами, знайдених біля узбережжя Поццуолі / Фото Мікеле Стефаніле

Набатейське царство простягалося від північної Аравії до східного Середземномор'я. У IV-II століттях до нашої ери набатейці контролювали зростаючу мережу торгівлі предметами розкоші, такими як пахощі, золото, слонова кістка й парфуми, накопичивши величезні багатства до кінця I століття нашої ери. Величезна гробниця, яку часто називають "Скарбницею" в набатейській столиці Петрі, була побудована приблизно в той час. Усе це не могло не привернути увагу Рима, поклавши початок їхньому занепаду.

Цілком логічно, що набатейці були в Путеолі як спільнота торговців, оскільки це місто було другим за величиною в римській Італії на той час, а також головним портом. Вони користувалися своїми перевагами, несучи по світу свої релігійні обряди. Вчені кажуть, що зовсім "не дивно знайти в Путеолі храм Душарі".

Після приєднання Набатеї до Римської імперії у 106 році нашої ери контроль цієї культури над внутрішньою караванною торгівлею в Аравії впав. Руйнування храму в Путеолі може відображати той неспокійний час. Археологи виявили, що він був цілеспрямовано похований у другому столітті нашої ери.