Пізнавальне

Перуанську пустелю Наска можна назвати картинною галереєю богів. Вона зберігає сотні гігантських зображень, які тисячі років тому створили представники однойменної культури. Впродовж десятиліть досліджень з повітря вченим вдалось розкрити загадки, які ховає лише незначна частина території цієї пустелі й нові таємничі геогліфи продовжують знаходити під піском.

Минулого року археолог із Перу сказав британським журналістам, що, на його думку, вчені знайшли лише 5% усіх ліній Наска в пустелі. Дослідники з Університету Ямагата в Японії зараз працюють з місцевими археологами, щоб змінити це, і їхня остання кількість виявлених стародавніх зображень майже вдвічі перевищує кількість попередніх відомих зразків.

Дослідження за допомогою дронів і аерофотознімки на півдні Перу дозволили ідентифікувати 168 нових геогліфів на об’єкті Всесвітньої спадщини "Лінії Наска". Приблизно 50 із цих великомасштабних географічних малюнків зображують людиноподібні фігури. На деяких інших малюнках, викарбуваних на ландшафті, зображені птахи, косатки, коти та змії. Деякі з них утворюють прості лінії або трапецієподібні візерунки.

Важко сказати, коли були створені малюнки, але глиняні горщики, знайдені біля ліній, датуються часом між 100 роком до нашої ери та 300 роком нашої ери.

Багато старовинних ілюстрацій видряпано на рівній місцевості, тому їх важко побачити з найближчих точок огляду. Дослідження ускладнює також ерозія ґрунтів, але застосування дронів дозволило вченим побачити лінії Наска чіткіше, ніж будь-коли.

Частина інформації, яку збирають безпілотники, аналізується програмами штучного інтелекту, які можуть помічати різні шаблони швидше та надійніше, ніж людське око. Лінії Наска є однією з найцікавіших таємниць історії, адже поки вчені не дійшли консенсусу щодо можливого призначення цих малюнків.

З якоїсь незрозумілої причини між 500 роком до нашої ери та 500 роком нашої ери суспільства в південному Перу створювали прості лінії, форми та фігури на ландшафті, багато з яких можна було повністю побачити лише згори.

Ці рядки тлумачилися різними способами протягом десятиліть, але найпоширенішим поясненням є те, що вони були призначені для богів у небі, які дивилися на людей згори. Інша популярна теорія припускає, що ці фігури та візерунки були намальовані для ритуальних астрономічних цілей і мали якось відображати зірки.

У 1994 році, коли частину пустелі Наска було визнано об’єктом Всесвітньої спадщини, було знайдено лише близько 30 геогліфів і вони були переважно рослинами та тваринами. Як виявилося, це лише верхівка айсберга. До 2019 року археологи знайшли загалом близько 200 геогліфів, деякі з яких зображували людиноподібні фігури.

Завдяки цим останнім доповненням, які виявили дослідники з Університету Ямагата, офіційна кількість відомих ліній Наска тепер становить 358. Цілком ймовірно, що в пустелі ховається ще багато таких стародавніх творів мистецтва.