Пізнавальне

Іспанські вчені перевірили антагоністичний потенціал деяких штамів роду Trichoderma проти поширених і небезпечних хвороб винограду.

Про свою роботу дослідники з Університету Сарагоси розповіли в статті, опублікованій в журналі Agronomy 2022.

Однією з основних проблем сучасного виноградарства є боротьба з грибними патогенами, що викликають хвороби стовбура лози. Ці хвороби знижують врожайність, погіршують якість винограду і вина і скорочують тривалість життя рослин у багатьох регіонах вирощування по всьому світу. Більш того, мають значний економічний вплив на створення нових плантацій, так як щорічні витрати на пересадку загиблих з цієї причини рослин у всьому світі складають 1132 млн євро.

Справжнє дослідження зосереджено на двох патогенах, пов’язаних з найчастішими хворобами стовбура, Neofusicoccum parvum і Rhizoctonia solani.

Neofusicoccum parvum в даний час вважається одним з найбільш поширених і агресивних збудників, що викликають хворобу "Чорна мертва рука" або "botryosphaeria dieback". Колонізуючи деревну тканину через рани, патоген здатний тривалий час зберігатися в цих тканинах у вигляді латентного ендофіту і, в кінцевому підсумку провокує внутрішні виразки, хлороз листя і некроз.

Rhizoctonia solani, добре відомий ґрунтовий патоген, зазвичай проявляється у вигляді кореневої гнилі і гнилі в підставі стебла як в підщепах, так і в щеплених рослинах, вирощуваних в цих господарствах.

В даний час не існує повністю ефективних заходів щодо усунення або контролю грибів, пов’язаних з хворобами стовбура винограду. Крім того, в Європі, наприклад, з вилученням з офіційних реєстрів численних активних матеріалів хімічного походження, потрібні біологічні альтернативи.

До найбільш комерціалізованих агентів біологічного захисту рослин відносяться види роду Trichoderma Pers. (Hypocreales, Ascomycetes), антагоністи численних патогенів рослин. Їх механізм біоконтролю вважається змішаним і заснований на активній гіперпаразитичній поведінці, продукції літичних ферментів, антимікробних речовин та інших вторинних метаболітів з бактерицидною дією.

Однак було показано, що різні види Trichoderma також надають інші позитивні ефекти на свого господаря, покращуючи швидкість росту і викликаючи захисні реакції.

Що стосується хвороб стовбура, то більшість продуктів, що складаються з складів на основі Trichoderma в цьому сегменті, наносять шляхом обприскування незабаром після обрізки або під час вегетативної зупинки виноградної лози.

Основною перешкодою для поширення і масового впровадження цього виду обробки була його мінлива ефективність в польових умовах. Це пов’язано з різними факторами, такими як фенологічна стадія, на якій проводиться обробка, спосіб застосування, часовий інтервал між обрізанням і обробкою, кліматичні умови під час і після обробки, сила тиску хвороби або географічне походження використовуваної виноградної лози.

У цьому сенсі багато авторів вказували на необхідність доповнювати застосування Trichoderma spp. з хорошою практикою управління на винограднику (менш інвазивні методи обрізки, обмеження і усунення потенційних джерел інокуляту, хороший баланс харчування виноградної лози і т.д.).

Різні види Trichoderma були оцінені щодо культури, а в даній роботі оцінювався антагоністичний потенціал різних ізолятів роду Trichoderma, раніше виділених у вигляді ендофітів з рослин виноградної лози, проти Neofusicoccum parvum і Rhizoctonia solani за допомогою аналізів in vitro І in vivo на молодих рослинах в теплиці, щоб надати альтернативу агрохімічним препаратам.

Щоб оцінити антагоністичні ефекти вибраних штамів Trichoderma, були проведені тести конфронтації в чашках Петрі, що визначають відсоток інгібування росту грибів, що надається захисними ізолятами проти вищезгаданих патогенів виноградної лози.

Аналізи конфронтації в чашках показали, що вибрані штами Trichoderma можуть інгібувати ріст міцелію обох таксонів, будучи більш ефективними проти N. parvum.

У дослідах in vivo біоконтрольну активність зазначених штамів щодо патогенів при одночасному або послідовному застосуванні перевіряли як на щеплених рослинах, так і на проростках з насіння.

Ефективність обробок оцінювали шляхом порівняння даних по вазі біомаси і довжині судинних гнилей.

У випробуваннях розсади послідовні обробки призвели до більш високого розвитку коренів і більш низькій швидкості колонізації патогенів, особливо проти R. Solani.

У щеплених рослин спостерігалася деяка невідповідність в порівнянні з N. parvum: одночасні обробки приводили до збільшення повітряної біомаси, а послідовні обробки приводили до збільшення кореневої біомаси і зниження некрозу.

Проти R. Solani одночасне лікування було явно більш ефективним, з більш високими значеннями довжини кореня і надземної частини і меншим некрозом.

Отримані дані свідчать про те, що використання Trichoderma spp може являти собою альтернативу звичайним фунгіцидам для боротьби з деякими хворобами стовбура виноградної лози.